Тріумф-86. 1/8. Динамо - Університатя 3:0

IІ -й матч.

Київ. 6 листопада 1985. 19:00. Похмуро. Туман. + 8 ° С.

Республіканський стадіон. 100062 глядача.

  Суддя: Лайош Немет (Угорщина).

Помічники: Ласло Ковач, Янош Лазін (обидва - Угорщина)

ПРЕСА ПРО МАТЧ:

І ЗНОВУ ІСПИТ ДЛЯ П'ЯТІРКИ
 
С. Балтача, капітан київського «Динамо»
 
«Університатя» - сильна, добре укомплектована в усіх лініях команда. Правда, грає жорстко, іноді навіть занадто. Гостьовий матч з нею ми могли і, я б навіть сказав, повинні були виграти. Але Яремчук, Бєланов та Євтушенко в другому таймі упустили стовідсоткові можливості.
 
Думаю, що у матчі-відповіді грати нам буде важче, ніж у першому. «Університатя» в Києві навряд чи ризикне піти на відкриту гру і буде шукати свій шанс в контратаках. А це означає, що гості максимально посилять оборону. Звичайно, результат 0:0 або, скажімо, 1:1 виведе «Динамо» в наступне коло, але на нічию ми грати не станемо, а обов'язково будемо перемагати. І не тільки з точки зору престижу, але й з чисто психологічних міркувань. Нашим молодим гравцям перемога додасть упевненість у своїх силах, а в майбутніх суперників, якщо, звичайно, зіграємо вдало, викличе більше поваги до нас. Але, повторюю, гра буде важка. Тим більше, що не зможе через нову травму вийти на поле Яковенко, буде змушений пропустити цей матч через два попередження Безсонов. Під питанням участь і не зовсім ще здорового Баля.
 
«Радянський спорт», 3 листопада 1985
 
 
НА КРИЛАХ АТАКИ
 
Старший тренер «Університаті» Мірча Редулеску виявився балакучою людиною. За день до матчу під час тренування його підопічних на відмінному полі Республіканського стадіону він з явним задоволенням відповідав на запитання журналістів. Зокрема, наставник румунського клубу сказав, що «Університатя» збирається піднести динамівцям сюрприз, дипломатично промовчавши, не уточнюючи який саме.
 
Сюрприз залишився тренерською таємницею. Головним чином тому, що вже на 13-й хвилині доля матчу була вирішена, коли після удару Дем'яненко рахунок став 3:0 на користь киян.
 
Ті, хто дивився по телевізору першу зустріч з футболістами Крайови, очевидно, пам'ятають, як бурхливо атакували динамівці на останніх хвилинах ворота Лунга, втративши дві вірніші можливості домогтися перемоги.
 
Початок київського матчу був немов продовженням кінця попереднього. Розправивши крила атаки, господарі поля з такою люттю пішли на штурм, що досвідчені захисники «Університаті», хоча, очевидно, і очікували від суперників саме таких дій в дебюті, розгубилися. Вони явно не знали, звідки чекати головний удар, яким буде його напрямок. Кияни довгими передачами м'яча постійно змінювали напрямок атак, використовуючи для наступу всю ширину поля. Незмінною залишалася лише гранична швидкість, на якій велися атакуючі операції динамівців.
 
Вже на третій хвилині м'яч ледь не побував у воротах «Університаті». Після удару Бєланова Лунг випустив його з рук, але лежачи все ж встиг знову зловити. Швидкий гол, однак, відбувся. З правого флангу послідувала гостра низова передача, виконана Заваровим, і Рац, який опинився біля дальньої штанги, з лівої ноги вколотив м'яч у верхній кут воріт.
 
Не даючи суперникам і секунди на перепочинок, динамівці продовжували атакувати - винахідливо і темпераментно. Подвоїти рахунок трапилося Бєланову, чиїм асистентом знову був Заваров. Останній почав і третю гольову комбінацію. Довгим пасом він вивів у прорив по лівому флангу Блохіна, який увірвався в штрафний майданчик, де, обігравши Негріле, дав можливість відзначитися Дем'яненку. Ситуація була цікава тим, що номінальний лівий захисник вразив ціль з місця центрального нападника.
 
Отже, рахунок став 3:0. Немає особливого сенсу описувати подальший хід гри, вона повністю проходила під диктовку «Динамо». Звичайно, суперники теж намагалися забити бодай м'яч престижу, але всі їхні спроби проникнути до воріт киян закінчувалися на підступах до штрафного майданчика. Досить сказати, що за весь матч Михайлову тільки двічі довелося по-справжньому показати своє вміння.
 
Що ж зумовило беззастережну перевагу лідера чемпіонату СРСР? Колективна гра, основою якої був безперервний рух всіх футболістів, високий темп, постійна взаємозамінність гравців і пресинг. Так, в штрафній площі румунської команди побували всі динамівці, за винятком, природно, воротаря Михайлова. І в той же час в хвилину найменшої ознаки небезпеки кияни вибудовували на своїй половині стіну, подолати яку гостям було не по силам. Адже у них, по суті, тільки Беку показав задатки універсала, з'являючись то на вістрі атаки, то відходячи в півзахист. А у динамівців універсалами були всі.
 
До того ж по ходу гри кияни міняли тактичний малюнок: то створювали могутній атакуючий кулак, то, заманюючи суперників на свою половину поля, вибухали блискавичними контратаками, не більше ніж двома-трьома передачами доставляючи м'яч до воріт «Університаті».
 
Після матчу старший тренер «Динамо» Валерій Лобановський був лаконічним у своїх висловлюваннях. На питання, яке завдання він поставив команді, була відповідь:
 
- Забити швидкий гол. Хлопці її перевиконали, вразивши ворота суперників тричі за сім хвилин. - Мірча Редулеску хоча і був засмучений результатом, але мужньо визнав, що програти такому супернику аж ніяк не соромно.
 
- Повірте, - сказав він, - я не вважаю свою команду такою вже слабкою, але до того футболу, який показало київське «Динамо» і в Крайове, і тим більше у себе вдома, нам потрібно ще дорости. Непогано знаючи європейський клубний футбол, можу засвідчити, що вашим гравцям цілком по плечу завоювати Кубок кубків, чого я їм від усієї душі бажаю.
 
Майже точно такі ж слова говорив у Києві місяць тому тренер голландського "Утрехта" Нол де Руйтер. Слухати компліменти відомих фахівців на адресу нашого клубу було приємно. Але ще приємніше буде, якщо київське «Динамо» навесні майбутнього року виконає побажання зарубіжних тренерів.
 
Хто проти? Напевно, ніхто.
 
Леонід КАНЕВСЬКИЙ.
«Футбол-Хокей» №45, 12 листопада 1985
AddThis Social Bookmark Button